Селищний голова подякував працівникам ради, її структурних підрозділів і комунальних закладів за роботу в умовах війни та закликав поважати їхню працю.
Слова селищного голови Олександра Гололобова:
Уже п’ятий рік війни працівники Малоданилівської селищної ради, її структурних підрозділів та комунальних закладів працюють у надзвичайно складних умовах, виконуючи величезний обсяг роботи, яка далеко не завжди належить до їхніх безпосередніх посадових обов’язків.
Можливо, комусь здається, що в нашій громаді працює велика кількість людей, які займаються всіма цими питаннями. Насправді це зовсім не так.
Ті, кого ви бачите під час видачі гуманітарної допомоги — це працівники будинків культури, дитячих садочків, бухгалтери, землевпорядники, будівельники, спеціалісти різних відділів селищної ради. Люди, які в мирний час виконували зовсім іншу роботу, а сьогодні, крім своїх основних обов’язків, займаються реєстрацією мешканців, формуванням списків, видачею талонів, організацією та розподілом гуманітарної допомоги.
І все це нерідко у вихідні дні, з раннього ранку до пізнього вечора.
Окрема вдячність нашим хлопцям, які розвантажують фури, переносять тисячі важких коробок, завантажують транспорт і забезпечують доставку допомоги до населених пунктів громади. Це важка фізична праця, яку також далеко не всі бачать.
Але гуманітарна допомога — лише частина того, чим сьогодні займаються ці люди. Обстеження пошкоджених і зруйнованих будинків, оформлення документів, організація відновлювальних робіт, пошук можливостей допомогти постраждалим родинам, вирішення десятків інших питань, які принесла війна, — усе це також лягає на плечі наших працівників.
І найскладніше в цій роботі — навіть не фізичне навантаження, а постійна робота з людьми.
Кожен приходить зі своїми проблемами, переживаннями, настроєм. Ми розуміємо, що війна виснажила всіх. Люди втомилися, багато хто втратив майно, роботу, звичний спосіб життя. І нерідко весь накопичений негатив доводиться вислуховувати саме тим працівникам, які намагаються допомогти.
Звичайно, не все завжди відбувається ідеально. Бувають черги, затримки, організаційні труднощі. Коли необхідно одночасно працювати з тисячами мешканців, повністю уникнути цього практично неможливо.
Але дуже хотілося б, щоб за цими тимчасовими незручностями люди бачили головне — величезну працю тих, хто щодня намагається зробити для громади максимум можливого.
Я не прошу ні для кого особливого ставлення. Прошу лише елементарного розуміння, поваги та людяності. Не знецінюйте чужу працю. Не поспішайте звинувачувати людину, яка стоїть перед вами, у всіх проблемах, що накопичилися за роки війни. Іноді звичайне «дякую», спокійна розмова чи трохи терпіння означають набагато більше, ніж здається.
А своїм колегам хочу сказати окреме велике спасибі.
Я бачу, скільки сил, часу та здоров’я ви віддаєте цій роботі. Бачу, як працюєте без вихідних, як берете на себе додаткові обов’язки, як попри втому продовжуєте допомагати людям.
Щиро дякую кожному з вас за витримку, відповідальність і небайдужість.
Ми всі живемо в одній громаді, переживаємо одну війну й долаємо спільні труднощі. І сьогодні нам як ніколи важливо не шукати винних одне в одному, а підтримувати тих, хто поруч.
Поважаймо працю одне одного. Бо саме на таких людях сьогодні тримається наша громада.
